Історична довідка
Коротка історична довідка про Чуднів
В наступному 2024 році 608 виповниться 600 років від першої відомої писемної згадки про Чуднів в історичних джерелах та 553 років від першої згадки про Чуднів, як місто-фортецю Київського воєводства, тобто вже майже 553 роки тому поселення Чуднів було відоме як місто.
На той час Чуднівська фортеця була озброєна 3 гарматами та 2 пищалями, в місті жило багато вільних людей та міщан, було 32 двори землеробів та 63 корчми.
У 1504 році великий литовський князь Сигізмунд подарував Чуднів князю Костянтину Острозькому і дозволив йому «замок збудувати і місто осадити». Чуднівський замок був одним із найбільших у володіннях князя Острозького. У селищі і донині на колишній Замковій горі збереглися залишки земляних укріплень кінця XIV – початку XV століть.
Історія міста тісно пов*язана з боротьбою українського народу проти чужинців і власних гнобителів. 1593 року жителі Чуднова взяли участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Криштофа Косинського – гетьмана українського реєстрового козацтва, керівника першого великого селянсько-козацького повстання на правобережній Україні проти гніту польської і української шляхти.
Під час визвольної війни 1648-1654 років багато жителів Чуднова боролися в загонах селянсько-козацького війська на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Невідомо, якими шляхами опинився на дзвіниці Горицького монастиря в Переяславі-Зелеському за Москвою п*ятидесятипудовий дзвін, пам*ятка часів визвольної війни, напис на якому вказує, що його відлито «за повелением его милости пана Богдана Хмельницкого, гетьмана войска Запорожского и за старанием братства храма рождества пресвятой Богородицы нового места Чуднова года 1649 месяца июля 21.Андрей Савичь Людвистрь».
1660 року місто Чуднів увійшло в історію України, як місце битви польсько-татарського війська з російсько-українським військом, яка завершилася підписанням історичного Чуднівського договору, що мав визначне значення для подальшого розвитку українсько-польсько-російських взаємин.
Свідками тих буремних років є місцевість у Чуднові, що носить назву Шереметиха та урочище Шабалянка з старовинним кам*яним півметровим хрестом, встановленим в пам*ять про полеглих у кровопролитній битві.
1792 року Чуднову імператорським указом було офіційно присвоєно статус повітового міста Ізяславської губернії( з 1795 року Волинської губернії), а 22 січня 1796 року було затверджено міський герб Чуднова, який фактично використовується і нині.
Більше половини тисячоліття Чуднів у всіх офіційних документам фігурував саме, як місто.
Лише 1924 року статус міста Чуднову було змінено на статус селища міського типу.
Постановою Верховної ради України від 6 вересня 2012 року Чуднову повернено статус міста.
Про славні і трагічні сторінки історії Чуднова свідчать пам*ятки історії та культури: залишки давньоруського городища 9-11 століть, оборонних споруд замку князя Острозького, кам*яний хрест, встановлений а пам*ять про полеглих в кровопролитній битві 1660 року, пам»ятний знак жертвам Голодомору, обеліск Слави воїнам-визволителям, які загинули в бою під час Великої Вітчизняної війни, пам*ятний знак «САУ» на честь воїнів-визволителів, пам*ятний знак жертвам фашизму, встановлений на місці розстрілу німецько-фашистськими загарбниками майже 4-х тисяч мирних жителів, пам*ятник воїнам-інтернаціоналістам, пам»ятний знак «Чорнобильцям-ліквідаторам».
Славою і гордістю Чуднова є письменники Михайло Рубашов, почесний громадянин Чуднова письменник Іван Савчук, почесний громадянин Чуднова поет Павло Ральченко, юна поетеса Софія Демчук, почесний громадянин Чуднова хірург Богдан Сметанюк, почесний громадянин Чуднова, заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, генерал-лейтенант міліції Віктор Развадовський.
Уродженцем Чуднова є учений хімік та металург, громадський та політичний діяч, міністр уряду УНР Іван Фещенко-Чопівський.
Чимало діячів, вчених і видатних людей, які зросли в Чуднові, добре знані в Україні і за межами .
Багата яскравою історією Чуднівська земля є маленькою, але безцінною часткою літопису Української держави.
Місто має власний герб та прапор.
