Пам'ятник Яну Барщевському

 У 2019 році мешканцями Чуднова знайдена чавунна надмогильна плита Яна Барщевського,білорусько-польсько-українськогописьменника,громадського діяча XIXст., яка підтверджує факт його перебування та поховання у місті. Ця знахідка має велику історичну цінність, на підставі інформації на чавунній плиті можна  з великим ступенем вірогідності встановити справжню дату його народження–це 1781 рік та підтвердити дату смерті.

Барщевський Ян народився в селі Мурагі Полоцького повіту Вітебської губернії в родині дворянського походження. Освіту здобув у Полоцькій єзуїтській академії.

Стояв на ліберально-просвітницьких позиціях. У 1820-1830-х рр. жив у Петербурзі, де очолював гурток білоруських і польських літераторів.

У своїх творах щедро використовував білоруські та українські легенди. 1844 року польськомовний петербурзький журнал «Niezabudka» помістив повість «Дерев'яний Дідок і жінка-комаха». Того ж року вийшов і перший з чотирьох томів найвідомішої його повісті «Шляхтич Завальня». У книзі «Proza і wіerszе» (Kиїв, 1849) з'явилося оповідання «Душа не в своєму тілі».

Тарас  Шевченко познайомився з Барщевським 1839 р. Українського поета цікавили білоруські пісні, творчість білоруських літераторів. На зборах гуртка він критикував твори Барщевського за те, що в них мало суто народного елементу, закликав білоруських письменників служити закріпаченому людові, розвивати молоду білоруську в демократичному напрямі. Вплив Шевченка певною мірою позначився на творчості Барщевського, зокрема, останніх років, коли він мешкав в Україні, на Житомирщині.

Творчість Барщевського за його життя залишалася поза увагою критиків, а по його смерті про неї стали згадувати, залічати автора як до польської, так і до білоруської літератури.

 Я. Барщевський писав вірші та оповідання польською, білоруською та руською (староукраїнською) мовами. Його твір «Шляхтич Завальна, або Білорусія у фантастичних оповіданнях», виданий польською мовою у 1844-1846рр., вважається знаковим для становлення білоруської літератури.

 У 1846 році письменник на запрошення графа Ржевуського та його дружини переїхав у місто Чуднів та оселився в їхньому маєтку. Проживаючи в Чуднові, він займався збором етнографічного матеріалу, підготував до видання перший том збірки "Проза та вірші" , куди увійшла поема "Життя сироти", повість "Душа не всвоєму тілі" тощо. В кінці 1840-х років Ян Барщевський захворів на туберкульоз та після довготривалої хвороби помер. 

 Чуднівською міською радоюта Фондом Марії Магдалени Радзивілл, Республіка Білорусь споруджено меморіальний комплекс, складовою частиною якого  є знайдена надмогильна плита письменника. Урочисте відкриття пам'ятника відбулось у День міста Чуднів 12 вересня 2020 року.

 Встановлення пам’ятника Яну Барщевському у Чуднові є визначною подією у культурному житті Білорусі, Польщі, України.

Відтепер у Чуднові з’явився  ще один туристичний об’єкт, який зацікавить багатьох шанувальників історії та літератури не лише України.