10 грудня у с.Рижів відбувся мітинг-реквієм для вшанування пам’яті земляків наших, які були живцем спалені в роки Великої Вітчизняної Війни.
10 грудня у с.Рижів біля пам’ятного знаку жертвам Великої Вітчизняної війни відбувся мітинг-реквієм для вшанування пам’яті земляків наших, які були живцем спалені в роки Великої Вітчизняної Війни.
На мітингу були присутні жителі села Рижів, голова Чуднівської районної ради Домашенко Петро Павлович, в.о. міського голови Костяков Сергій Михайлович, голова районної ветеранської організації Шваб Микола Семенович, заступник керівника ТОВ «Камінське» Іващенко Леонід Володимирович, заступник керівника ТОВ Агроінвестконтакт» Чириця Наталія Петрівна, учні та вчителі Дідковецької школи та гості села.
В історії кожного народу є події, про які не можна говорити без завмирання серця. Такою подією для нашого народу є ІІ Світова, або Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. З перших днів окупації, з перших годин встановлення «нового порядку» – розстріли, шибениці, спалені дотла разом з мирними жителями села. Та як не лютував ворог, він так і не зміг зламати волю і мужність жителів, їхньої віри в перемогу над загарбниками.
Гітлерівські кровопивці нізащо розстріляли більше 5 млн. мирних українських громадян, а близько 2,5 млн. чоловік примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини. В Україні було понад 250 сіл з мешканців яких гітлерівські людожери познущалися з особливою жорстокістю, в яких жителів розстрілювали або спалювали живцем у школах, колгоспних клунях і навіть у церквах: не щадили ні немовлят, ні жінок, ні хворих.
Село Рижів було окуповане 11 липня 1941року – визволене 4 січня 1944 року. Забрано на каторжні роботи в Німеччину 132 чоловіки.
74 роки відділяє нас від того трагічного дня 10 грудня 1943 року, за 26 днів до визволення села озвірілі фашисти майже повністю спалили село та заживо спалили 33 громадяни, з яких 18 були жителями села Рижів.
В ці дні ми вшановуємо кожного хто загинув, розстріляних мирних жителів, понівечені й зруйновані людські долі, віддаємо пошану їхнім близьким та рідним - незагойні рани в душах тих, хто втратив своїх найближчих.
Ще є живі свідки тієї страшної трагедії і того звірства, з яким гітлерівці знищували мирне населення нашого краю. Це Чернецька Леокадія Володимирівна, Прошковська Анеля Олександрівна, Демчук Олена Адамівна, Демчук Аделя Йосипівна, Багінська Софія Людвиківна, Томашевська Фелікса Володимирівна, Хитрич Тамара Василівна, Катюха Раїса Михайлівна, , Левик Анеля Бернадівна, Паплінська Антоніна Петрівна, Сардаківська Владислава Михайлівна, Сардаківська Ванда Павлівна, Сардаківська Людмила Бернадівна…
Фашистським злочинам і звірствам немає строку давності. Тому цей пам’ятний знак жертвам Великої Вітчизняної війти, який встановлений за ініціативи Суса Миколи Хомича – став містком єдності між поколіннями.
На пам’ятнику напис:
«Живцем спаленим 10 грудня 1943 року землякам нашим,
які в чорні дні фашистської окупації
допомагали партизанам.
Схиляємось перед вашою мужністю і героїзмом.
Пам'ять про вас безсмертна.
Вдячні нащадки ваші 9 травня 1976 року.»
На мітингу згадали поіменно 18 жителів села Рижів, чоловіків та молодих хлопців, які прийняли мученицьку смерть, згорівши у вогні, 10 грудня 1943 року:
- Баліцький Мар’ян Якубович,
- Баліцький Станіслав Августович,
- Войнаш Домінік Францович,
- Войнаш Йосип Францович,
- Войнаш Франц Мартинович,
- Войнаш Іполіт Мартинович,
- Войнаш Юліан Олександрович,
- Войнаш Домінік Олександрович,
- Венгловський Домінік,
- Денисюк Григор Володимирович,
- Симон Юліан Іванович,
- Симон Йосип Павлович,
- Радушинський Павло,
- Хмільовський Володимир,
- Чернецький Казимір Олексійович,
- Чернятович Йосип Іванович,
- Шатило Іван Микитович
- Тамбуровський Йосип.
Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та покладанням квітів.
