ЛЮДИНА – НЕ ТОВАР!
Статтею 21 Конституції України передбачено, що «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Частиною 3 статті 43 Конституції України забороняється використання примусової праці.
Нажаль, сьогодні у сучасному світі найчастіше порушуються саме ці права людини. Вказана проблема не втрачає актуальності у наш час, а навпаки набирає обертів. Війна, складна економічна ситуація в країні, недосконалість і недотримання законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами та наслідками, що сприяють такому страшному явищу як торгівля людьми.
Торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а також вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Причинами, які сприяють потраплянню у ситуацію торгівлі людьми є збройні конфлікти, кризові ситуації в країні, бідність, безробіття, організована злочинність, насильство проти жінок та дітей, дискримінація, привабливість «кращого» життя за кордоном та ін. Наші громадяни шукають заробітку за кордоном, не знаючи законів іноземних держав, правил офіційного працевлаштування у країні призначення, легко погоджуючись на заманливі пропозиції злочинців і не свідомо стають «живим» товаром.
Україна знаходиться у стані війни з росією і ризики потрапляння наших громадян у ситуації торгівлі людьми стрімко збільшується.
На теперішній час відомі такі види та форми торгівлі як трудова експлуатація, сексуальна експлуатація, вилучення органів, використання людини без її згоди у дослідах, використання в озброєних конфліктах, використання у злочинній діяльності, використання у порнобізнесі, жебрацтво, примусове сурогатне материнство, примусовий шлюб, незаконне усиновлення з метою наживи тощо.
13 квітня 2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про протидію торгівлі людьми», який визначив організаційно- правові засади торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрямки державної політики та засади міжнародного співробітництва у даній сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.
Основним міжнародно-правовим документом, що заклав основу сучасної системи протидії торгівлі людьми, є Палермська Конвенція ООН і Протокол до неї.
Постраждалі живуть серед нас і часто залишаються невидимі. За допомогою постраждалі можуть звертатися за контактними телефонами:
