ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО СКАЗ, ЩОБ НЕ ЗАХВОРІТИ САМОМУ
Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу на територіях Чуднівської та Вільшанської об’єднаних територіальних громад залишається складною. Природні вогнища сказу існують практично на всій його території. Щорічно реєструється захворювання на сказ серед тварин та випадки укусів людей хворими на сказ тваринами.
В поточному році ситуація ускладнилась новими випадками захворювання, зареєстровано два випадки захворювання на сказ (с.Пятка - собака, с.Тютюнники - кіт, та в населеному пункті с.Вільшанка - собака – нанесла покуси власнику житла.
Сказ (водобоязнь, гідрофобія) — гостре інфекційне захворювання, спільне для тварин і людей, яке може вражати всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин). Захворювання характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю (летально). Збудником сказу є фільтрівний нейротропний вірус.
Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1—3 місяці (хоча може тривати й до року).
Основним джерелом сказу в природі залишаються дикі тварини, переважно лисиці, але найбільшу загрозу становлять все-таки наближені до людей домашні тварини (коти, собаки та сільськогосподарські тварини). З них найчастіше джерелом сказу людей є саме коти, адже вони інколи контактують з лисицями при полюванні на мишовидних гризунів.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин.
Ситуація ускладнюється тим, що практично в усих населених пунктах знаходиться велика кількість бездомних, бродячих собак та котів та недотримання правил їх утримання
Зараження людини відбувається при укусах, подряпинах та попаданні слини хворої тварини на шкіру та слизові оболонки. Це може відбутися при знятті шкіри з вбитої тварини, при доторканні до предметів, що забруднені слиною хворої тварини. Найчастіше люди заражуються при порушенні норм поведінки з тваринами, коли тварину дратували, намагались її впіймати, віднімали у неї їжу, надавали допомогу при наявності характерних для сказу ознак, знімали шкуру з найдених трупів.
Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці — 41,4 %) чи домашніх тварин (коти — 21,8 %, собаки — 15,3 %), а також сільськогоспода-рських тварин (20,2 %).
З метою попередження сказу ветеринарною службою ведеться боротьба зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакцинація свійських тварин та пероральна вакцинація диких м’ясоїдних тварин.
Ризик захворіти й померти від сказу існує постійно. Люди, яких покусали коти чи собаки, в більшості випадків не звертаються своєчасно за медичною допомогою, відмовляються від щеплень і, як правило, госпіталізуються вже на фоні клінічних проявів сказу, коли врятувати життя неможливо.
Тільки щеплення домашніх улюбленців проти сказу з метою профілактики може вберегти їх від цієї хвороби.
У кожному випадку покусу, незалежно від стану здоров’я тварини, слід негайно звертатися до лікаря. Тільки своєчасно розпочате лікування запобігає виникненню захворювання сказом.
Отож, якщо Ви зустрінете звірів з дивною, нетиповою поведінкою - надто збуджених, агресивних чи навпаки – недужих, кволих, напівпаралізо-ваних, памятайте серед них можуть бути хворі на СКАЗ.!
- уникайте контактів з бродячими тваринами (коти, собаки, лисиці і т д.);
- при зміні поведінки домашніх тварин зверніться до ветеринарного лікаря;
- уникайте на вулиці контактів домашніх тварин з бродячими тваринами;
- здійснюйте профілактичну імунізацію домашніх тварин від сказу;
- при укусах чи ослиненні шкірних покривів та слизових оболонок відомою та
невідомою твариною негайно зверніться за медичною допомогою, не займайтеся самолікуванням
ПАМ”ЯТАЙТЕ: Сказ не можна вилікувати, йому можна запобігти, якщо вчасно зробити щеплення .
Чуднівське управління Головного управління
Держпродспоживслужби в Житомирській області
